Що таке любов? Ми рідко задумуємося над цим питанням, хоча про любов кричать усі і всюди. Так що ж це таке?
Філософи довго і заплутано вирішують, що любов — це багаторівневий і всеохоплюючий феномен із невід»ємною і дуже ваажливою психосоматичною складовою. Людською мовою — це тепле почуття, властиве людині, глибока прив»язаність людини до іншої людини чи якогось об»єкту. Під цю характеристику підпадають такі категорії любові, як батьківська, людська, романтична, всесвітня і т.д.
Поговоримо про любов між двома людьми.
Чи любила свою дочку Шарлотта Гейз? Чи любила Долорес свою матір? Тяжко відповісти, і це не те, що мене хвилює найбільше в даний момент.
Чи любив Гумберт Гумберт свою малолітню наложницю? Любив. По-своєму. І по-різному в різний час…
Спочатку його любов більше схожа на звичайну тілесну хіть. І на величезне почуття власності. Невпевненість, ревність і страх зробили з нього тирана, який забороняв дитині вільно спілкуватися з ровесниками-хлопчиками, відправив її у виключно жіночу гімназію, різко обмежував коло її інтересів. Зокрема, дозвіл на участь у п»єсі дівчинці довелося здобувати хитрістю і вмінням використати момент. І постійно за нею слідкував. Тотальний контроль над усім — навчанням, вільним часом, час із подругами, вечірка друзів… Йому було майже байдуже, як вона до нього ставиться, головне — щоб справно виконувала його похотливі забаганки «тричі на день». І на людях вдавала щасливу дочку щасливого батька. Цікаво, що як особистість дівчинка була дуже грубою, жорстокою, таки розпусною (хоча і страждала від того), невихованою, неосвіченою, з поганими манерами. Проте дуже здібною — з яким захопленням і майстерністю вона вчилася акторській грі! І як потім справно користувалася цими навичками в спілкуванні, насамперед, із своїм поневолювачем.
Дуже сумно, що в такому становищі дві людини виявилися в клітці. Дівчинка була позбавлена волі спілкування шляхом матеріальної залежності неповнолітніх від своїх батьків чи опікунів. Чоловік був у іншій клітці — у клітці почуттів, які панували над ним. Саме почуття панували, а він їм покорявся, був їхнім невільником. Отже, маємо матеріальну невільничку, неповнолітню і розпусну до того ж, із явними невротичними проблемами, та явного сорокарічного невротика. В такому стані, звісно, істинної, чистої і саме ЛЮДСЬКОЇ любові (хай навіть між протилежними статями) просто не могло бути. Це була прив»язаність і залежність, у кожного своя. Причому тяжко судити, хто мав гірше становище: безправна дівчинка, яка могла розробити та все ж таки втілити план свого звільнення, чи Гумберт, який, хоч і мав теплі почуття, та був у полоні статевого потягу до чарівної «німфетки».
І от пройшов час, Доллі має інше життя. Минуло три роки, як вони не бачилися. В момент їхньої зустрічі проявляється інша форма любові, яка за останні роки визріла в ньому, пережила велику трансформацію. Його слова говорять самі за себе: «Неистово хочу, чтобы весь свет узнал, как я люблю свою Лолиту, эту Лолиту, бледную и оскверненную, с чужим ребенком под сердцем, но все еще сероглазую, все еще с сурмянистыми ресницами, все еще русую и миндальную, все еще Карменситу, все еще мою, мою… … Все равно, даже если эти ее глаза потускнеют до рыбьей близорукости и сосцы набухнут и потрескаются, а прелестное, молодое, замшевое устьице осквернят и разорвут роды, — даже тогда я все еще буду с ума сходить от нежности при одном виде твоего дорогого, осунувшегося лица, при одном звуке твоего гортанного молодого голоса, моя Лолита.»
Релігійні і філософські течії вчать нас тому, що те, що ми любимо, слід відпустити, ні в якому разі не тримати в клітці на замку. Мені дуже сподобався підхід Ентоні де Мелло до питання любові: він говорить, що там, де є справжня любов, немає місця вимаганням, очікуванням та залежності. Тобто — мені страшенно подобається бути з тобою, але я не нав»язуюсь і тебе не тримаю. Навіть якщо ти мене покинеш, я і далі буду насолоджуватися відчуттям симфонії, яка є в тобі. Просто тому, що я знаю, що ти існуєш.