Тепле почуття… Щось ворушиться в грудях… Щось так тормошить мене зсередини, коли готуюся до зустрічі з ним… Щось так ойкає біля серця, коли його зустрічаю… А на душі так тепло, так радісно, так віриться у щось хороше! Стільки надій, виявляється, живе в моєму серці!
Це та людина, яка кілька років тому кардинально повернула моє життя в інший бік. Це він допоміг мені стати більш емоційно врівноваженою і більш психічно здоровою. Це він показав мені мою темну сторону, яку я так вправно від себе ховаюла, таким чином її лише підсилюючи і отруюючи собі життя. Це він вселив у мене мою теперішню впевненість у собі. Це він навчив мене любити — любити по-справжньому, не просто закохуватись, а жити з любов»ю в серці роками, постійно трансформуючи її в щось нове, в щось більше. З любов»ю до всього світу і навіть більше.
— Люблю!
Друг. Той, після перших зустрічей з яким у мене складалося дивне враження, що він якись не такий, що він на своїй хвилі… Так, на своїй хвилі, але наскільки це добра і хороша людина! Наскільки в нього творча уява, який він містить в собі потенціал! І все ж на першому місці — добра людина. Це той друг, який першим відбирав у мене в горах рюкзак, сам ніс його найдовше, а потім організовував інших хлопців, щоб вони теж у порядку черги допомагали мені його нести. Це той друг, що одного дуже холодного вечора після мокрого дня в тих же горах висушив мені кросівки біля вогню. Це той друг, який готовий просто допомагати близьким і не тільки, — просто тому, що він любить людей. Поряд із ним почуваєшся настільки спокійно, настільки впевнено, що з ним не було страшно навіть у найстрашніші часи на Майдані… Так, це чудова людина. І — так, я його люблю!
Друг. Іще один. Той, з яким трохи тяжко вести розмову, тому що він в минулому інтроверт, і я (теж в минуому) інтроверт, і оця минула інтровертність дає про себе знати досі. Плюс ми дуже різні як за сферами інтересів, так і за типом мислення. Єдине, про що в нас бувають цікаві розмови — світогляд, екологія, свідомість. І це чудова людина. Це людина, яка живе, не прив»язуючись до дрібниць цього світу. Він — вільний художник, більшість таланту свого витрачає на благодійність та соціальні проекти. Це чудова людина, яка прагне змінити світ на краще не лише словом, а й своїм ділом. Він є частим відвідувачем одного екопоселення, кожного разу робить свій вклад в тамтешю діяльність, дпомагає людям, що там проживають, і активно піарить все це серед знайомих. І таке тепле почуття до нього, так приємно при зустрічі з ним обійнятися… В душі при зустрічі щось тихо муркає, коли ми поряд!.. — Так, люблю!
Друг. Паркур, йога, екологічна свідомість, здоровий спосіб життя, свобода, гідність, твочість, відео- та фотозйомка, медитація, подорожі… І це ще не повний список того, чим він успішно займається і що він безмежно любить.
Іще один друг, гострі та влучні жарти якого більше ніхто з моїх знайомих, певно, не зможе перевершити.
…
Цей перелік можна продовжувати дуже довго… Включно із мало знайомими людьми, які, тим не менше, дуже вплинули чи й досі впливають на мою свідомість і моє життя в цілому.
…Пташечка. Маленька, зеленувато-жовтувато-сірувата. Така маленька, така ніжна синичка. Такі тонесенькі лапки. Пір»ячко, акуратно накладене одне на одне, захищаючи тендітне тільце. І ці маленькі чорні живі цяточки на її голівці — оченята)
На рукавичку впала сніжинка. Де природа навчилася робити такі правильні геометричні фігури??? Причому щоразу інші??? — Ні, це ми навчилися в природи, всезнаючої і всевміючої. Тої, яка нас породила.
Я люблю! Це так чудово — любити! Усіх людей на Землі, усіх тваринок, усіх комашок, усю природу, — усю планету! Боже! Це неймовірно! Це настільки прекрасно, що слова передають лише одну соту, а то й менше того, що в мене зараз відбувається в душі!
Бог…
Краса. Доброта. Любов. — Це те, заради чого ми живемо. Лише це й має сенс.