Знову… знову ніщо не радує… знову хочеться просто заховатися від усього світу, закопатися в собі і тихо померти, щоб ніхто не знав і не знайшов…
Знову я загубила відчуття сенсу мого життя… Ніщо не радує, все здається скороплинним і неважливим…
Знову цілий вечір сиджу сама вдома перед ноутом, дивлюся вже чортзна яку по рахунку серію тупих Сімпсонів, при цьому навіть не посміхнулась за увесь час… Тільки з»їла велику миску смаженої картоплі зі сметаною, твердим сиром, кілька бутербродів з маслом і випила кілька чашок какао… (Бррр! Скільки жиру, скільки калорій… як я досі не лопнула?..)
Знову хочеться сваритися з найближчими. Вчора посварилася з хлопцем, сьогодні продовжила… Ледве терплю дзвінки від батьків, від друзів морожуся і взагалі не з»являюся в них на горизонті… Щоб ніхто не чіпав… Просто хочу померти…
Кілька останніх днів я вимоталася до краю. Чому? — Якось так вийшло, не я зараз мала би бути в найгіршому стані, а, може, сестра, як-не-як, а це вона відновлюється після операції. А я… а я стомилася. Стомилася вдавати дівчинку, в якої все в шоколаді, стомилася слухати тупі заїжджені пластинки на роботі, заумні роздуми хлопця, беззмістовне квоктання мами і тата, що я мало їм і взагалі харчуюся гидотою… Сьогодні прокинулася з головним болем і ще з якимось дивним відчуттям… всі звуки у вухах нібито відлунюються, підсилюються, тому кожен шорох стає нерозбірливим, неприємним і пронизливим гучним шумом… Навіть тиша неприємно гуде, наче голову зараз розірве від того гудіння… порушилася координацію в просторі на звук… що за хрєнь, ще такого в мене не було… щоб її, ту мою дурну голову… Інколи думаю, що мої мігрені — це покарання за те, що не можу жити як усі люди — нормально. Інколи — що скоро помру від якоїсь страшної хвороби, і тоді всі мої проблеми (яких, як скае будь-яка нормальна людина, немає, певно).
Не хочу начого… тількт щоб ніхто не чіпав… хочеться нарешті виспатися, вже з місяць у мене непереборна тяга впасти у сплячку, очі постійно злипаються, навіть читати в метро перестала, тільки сідаю, так і дрімаю… але ж матьвашу мені і відпочити жодного дня вже за останні тижнів три не вдається… робота-робота-ремонт з ранку до ночі-робота-лікарня-робота-знов ремонт-робота… лише з поваги до людей не матерюся на все горло, коли мене хтось зачіпає…
депресняк