Понеділок. Всі люди працюють. А у мене сьогодні — вихідний! Та ще який… ммм…
Нарешті виспалася. І прокинуася не від противного будильника, а від ніжного поцілунку… Що треба ще дівчині для гарного настрою? ;)))
З ліжка вибралися вже майже під обід) Отакі ми лєнтюхи, коли в мене випадає вихідний і нікому не треба нікуди бігти, похапцем запхнувши щось у шлунок))
А далі — було те, чого мені вже давно не вистачало — ЧАС ДЛЯ МЕНЕ!
Спочатку я навіть розгубилася, що робити, — настільки я вже відвикла від вихідних, що належать мені. Але гарний початок дня зорієнтував усі інші діяння: трішки порозкладати речі, помедитувати під чарівну музику, прибрати свої речі в кількох ящиках, приготувати своєї улюбленої смаженої картоплі і посмакувати її під фільм про найчарівнішу жінку 20 століття — Мерилін Монро… Потім запити все це діло Маренго і посидіти помріяти)
Так, ми з ним справимося. Я справлюся.
Так, я погодилася на його пропозицію.
Все таки 5 років — це не жарти. Сьогодні — рівно 5 років) Все таки весна щось із нами усіма робить і час від часу вносить свої корективи в наше життя))))
Нехай весна буде в душі кожного!