Великі зміни планують у моєму житті цього місця. От одна зміна вже відбулася сьогодні — останній робочий день в цій компанії, де я провела без малого три роки. Багато пережила я там — і доброго, і печального, і проколи були, і злети. Але — прийшов час прощатися і рухатися мені вперед, уже іншим шляхом, в іншому напрямку і в іншій команді. Приємно, що в моїй дотеперішній компанії практично всі сприйняли цю новину трішки із сумом, адже працювалося нам разом справді дуже добре, але всі зрозуміли. Тож — вперед!
Попереду — нове місце, нові обов»язки, новий колектив, нові враження)))
Також попереду — прощання із дівуванням))) Так-так, як я сказала своєму коханому: «То все не так просто! Я ще буду оплакувати…….» «Ну-ну, що ти там будеш оплакувати?» — з іронічно-веселою посмішкою перепитав він. «Ще не придумала, але то байдуже, оплакувати буду!» =)))
Жарти жартами, але все таки важливий крок, до якого ми обоє ішли довго, але впевнено.
Завтра святкування Дня Перемоги.
А ще сьогодні пережила невелике потрясіння.
От коли говориш абстрактно про якісь страшні речі, які можуть діятися із іншими, далекими нам людьми, то й не так все і страшно: ну живуть же ж люди після такого, так, неприємно, але життя триває. Воно-то так, але ж та людина живе зі спогадами про ту подію все своє життя. Але ми цього не усвідомлюємо, не замислюємося. І от. Я знаю одну класну дівчину, вже кілька місяців. Так, я їй дуже симпатизую. І завжди хочеться допомогти, чуючи її печальні історії про те, як її ображає то її хлопець, то мама хлопця, то ще хтось, хто вирішив на її фоні стати героєм. І тут вона говорить, що її кілька років тому згвалтували… В мене всередині ніби щось упало кудись так низько… нижче п»яток, аж до центру Землі… ніби цілий світ провалився під землю… А вона отак просто і якось ніби відсторонено розповіла, як це сталося, як її друзі відвернулися від неї, бо вона «стала невиносною в спілкуванні». Мій світ іще не піднявся із глибин провалля, в яке він потрапив, а це дівчатко вже веде розмову далі, ніби відсторонилася від того, щов она щойно повідомила моїм вухам…
Згвалтували?…………..
А ДРУЗІ???? ВІДВЕРНУЛИСЯ??? Що ж то за друзі були?… А той горе-хлопець просто лишився єдиним, хто був готовий вислухати її… І дарма, що він виявився не найкращим кандидатом для стосунків, але вона вже емоційно до нього прив»язана, він — до неї, і в них тепер такий собі нездоровий взаємозалежний зв»язок… Інколи здається, що деякі люди чи то самі собі завжди шукають жопу, чи то вона їх всюди наздоганяє…
Хочу з нею про це все поговорити. І хочу, щоб у неї все стало нарешті на свої місця і щоб вона нарешті покінчила із чорними полосами свого життя і вийшла на білу. Щоб знайшла достойну людину для відносин, щоб полюбила себе, щоб прийняла себе такою, якою вона є. Але не знаю, як то зробити… Я ж не мама їй, а лише колишня співробітниця… сподіваюся, надалі — ще й подруга…